Гая́на, край де зорі зустрічають ранок,
де водоспади неба линуть з висоти,
твій Каєту́р ¹¹⁶ – це вічний величавий танок,
і дух свободи вільний, мов вітри.

Твої ліси – смарагдова печаль,
Де дикий світ під пісню джунглів спить,
де Амазонки ¹¹⁷ шепотить кришталь,
і кожен день природа творить дива мить.

У на́драх нафта з золота сіяє,
це спадок твій, Гаяно, щастя дар,
як наречена ти, що сходить на вівтар.

Твої народи, мов яскравої веселки сяйво,
весь світ об’єднаний в єдиний шлях,
ти вічний сонця слід в закоханих серцях.