На берегах безкрайнього простору,
де вітер ніжний в пальмах шелестить,
Лунає сальси ритм ¹¹⁹ , мов лоскіт іскор хору,
і серце Куби в танці вільно мчить.

Гавана ¹²⁰ – спогад золотих часів,
де румба ¹²¹ з сонцем в танці невгасима,
тут кожен крок – мелодія світів,
і дух свободи в ясне небо лине.

Ром ¹²² і сигари ¹²³ , запахи п’янкі,
скарб моряків, легенда на просторі,
ти вічна казка, мрія у житті,
та все, що прагнеш – то святої волі.

Як зірка ясна в темряві нічній,
колись ти знайдеш шлях щасливий свій…