Де море блакитною вічністю грає,
води прозорі, мов свіжості рай,
Кариби ¹²⁴ велично щомить завмирають,
вітри шепочуть: “У казку пірнай!”

Час в ритмі регі ¹²⁵ повільно минає,
хвилі ласкають берег пустий.
Дух там свободи вогненно палає,
ву́ду ¹²⁶ вдихає піратський обрій.

Тліє сигара, рому крапля стікає,
б’є барабан – то калiпсо ¹²⁷ луна,
тут кожен острів у піснях зітканий,
душу лоскоче вічність ясна…

Кожна країна, мов в раю перлина,
їх КАРІКОМ ¹²⁸ опіка щохвилини.