Десь на висотах, де Ла-Пас ⁹⁸ стоїть,
і Тітікáка ⁹⁹ спить в безмежнім лоні,
Болівіє, твій шлях крізь вічність мчить,
в Ую́ні ¹⁰⁰ солянім відблискують долоні.

На Альтіплáно ¹⁰¹ вітер крижаний,
та корінних сердець вогонь ніколи не згасає,
тут духи пращурів заповнюють обрій,
і кóки ¹⁰² лист зелений все зціляє.

Фольклорний спів в барвисте полотно
сплели потоки мов і кéчуа, і аймáра ¹⁰³ ,
ти – пісня вітру, що летить крізь хмари,
народ, природа й вічність заодно.

Ти – літія і срібла дивограй,
безсмертних мрій гучний шалений гай.