Там, де хоробрі га́учо ⁶⁵ живуть,
вій танок в’ють із кіньми, що гарцюють,
де ма́те ⁶⁶ , мов життя, в руках несуть,
там Уругвай працює і танцює.

Мелодія тут танго в мрійні далі лине,
звучить міло́нга ⁶⁷ в ніжних легких струнах,
і океан несе бурхливі чорні хвилі,
в блакитних сонце тішиться лагунах.

Земля Еде́ма ⁶⁸ і річок безкрайніх,
під пальмами повільно час минає,
але футбол тут душі окриляє,
і до кутків сердець сягає дальніх.

Як світоч мрій, що вічно надихає край,
гуртує свій народ величний Уругвай.